Deslaw Cinema Club - незабаром вiдкриття!

Митці

Василь Кирилович Авраменко

Василь Кирилович Авраменко (народився 22 березня 1895, Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область - 6 травня 1981, Нью-Йорк) — український балетмейстер, хореограф, актор, кінорежисер, педагог. Один із тих, хто втілив українські народні танці у форму професійного мистецтва. В українській діаспорі відомий як «батько українського танцю».

 

Біографія

1918 — закінчив драматичну школу в Києві.

Із театром М.Садовського навесні 1919 року виступав у Тернополі та інших містах краю. Учасник визвольних змагань 1917–1921 років.

Від 1921 року жив у Галичині.

1922–1923 — вів танцювальні гуртки в Кременці, Луцьку, Дубно. 8 вересня 1924 виступав у Тернополі.

1926 — емігрував до Канади, де викладав український танок (спершу в Канаді, потім — у США). Організував при Товаристві «Просвіта» школу народного українського танку. Мандрував, навчаючи танцю, по Сполучених Штатах,Аргентині, Бразилії та Австралії.

1929 — заснував школу українського танцю в Нью-Йорку та танцювальні колективи в США і Канаді. Виступав на сценах США та Канади разом із хором О.Кошиця. Гастролював у Бразилії, Аргентині, Австралії, Ізраїлі.

1930–1936 — створив близько 50 танцювальних груп по всій Америці, давши поштовх плідній і довгій традиції народного танцю в діаспорі. Його танцювальні гуртки і групи надавали можливість самовияву і самоствердження молодим американським українцям. Крім досконало схореографованих гопаків, козачків та арканів, він ставив ідеологізовані «живі картини».

Авраменко — кіноматографіст

Авраменко також створив (як сценарист, режисер і продюсер) у США декілька українських фільмів, зокрема «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм». Обидва ці фільми вийшли на екран майже синхронно з однойменними кінострічками І.Кавалерідзе в УРСР. Є підстави стверджувати, що активна кінодіяльність Авраменка підштовхнула цей процес на радянській Україні (щоби та не відставала від еміграції у сучасних формах показу національної спадщини). Це творче змагання (спочатку заочне) відбулося, зрештою, в США, де за підтримки уряду Рузвельта демонструвались обидва фільми Кавалерідзе у 1936 та 1938 роках.

Змагальний характер паралельного показу кіноопер, випущених в радянській Україні та США, їх ідеологічне протистояння знаходить підтвердження у нотатках Миколи Новака, одного з найактивніших членів фільмової корпорації Авраменка: «Нам треба бути гордими, що показали нашим незрячим людям, що українська еміґрація здібна також таку справу здвинути. Ми проломили грубі верстви льодів і заставили навіть червону Москву змагатися з нами, бо коли б не наша „Наталка Полтавка“, то не було б і сталінської»[1].

Фільмографія

• «Наталка-Полтавка» (1937), автор сценарію, режисер

• «Запорожець за Дунаєм» (Cossacks in Exile, 1939), автор сценарію, продюсер

• «Маруся» (1939), екранізація драми «Ой, не ходи Грицю» М. Старицького, в головній ролі Марія Гребінецька

• «Трагедія Карпато-України» (The Tragedy of Carpatho-Ukraine, 1940), режисер, продюсер

• «Тріумф українського танку»

Перепоховання

Відповідно до заповіту його тлін 4 травня 1993 року перевезено до Стеблева, поховано на місцевому кладовищі.