Deslaw Cinema Club - незабаром вiдкриття!

Митці

Лесь Курбас

Лесь Курбас (повне ім'я — Олександр-Зенон Степанович Курбас; 25 лютого 1887, Самбір, Королівство Галичини та Володимирії — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — український режисер, актор,теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925).

Режисер

 

«Арсенальці», (1925)

«Сон Толстопузенко», (1924, художній керівник)

«Макдональд», (1924)

«Вендета», (1924)

 «Шецький сірник», (1922)

 

Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Шевченка і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли у Білій Церкві, потім в Умані. На початку 20-хх років в с. Березна, що розташоване на р. Рось за 7 км. від смт. Володарка та 37 км від залізничної станції Біла Церква, існувала театральна агітмайстерня «Березіль».   Згодом,  «Влітку 1921 року створюється постійна українська театральна група в Білій Церкві. Видатною подією в театральному житті міста були виступи Київського драматичного театру при якому існували студія театрального мистецтва. Режисерські курси для аматорів. Організатором цієї справи був український режисер та актор, народний артист УСРР О. Курбас». («Вісті Білоцерківщини», 2 грудня, 1920р.; 31 липня 1921 р.) 1923 року засновано філіал театру Березіль в  Білій Церкві, відомий, як третя театральна майстерня мистецького об’єднання Березіль. 1924 року вона перетворилася на перший в республіці Мандрівний зразковий театр для села, яким керував Я.Д. Ботник. Театр виїздив на гастролі за межі Білоцерківщини. 1925 року переважно із робітничої та селянської молоді – студентів педагогічного та с/г технікумів, а також частини учасників колишньої третьої майстерні Березілля, створено напівпрофесійний театр, який май назву Білоцерківська округова театральна майстерня.

Загибель

Заарештований у зв'язку зі справою УВО 26 грудня 1933. Відправлений етапом до Харкова. 9 квітня 1934 засуджений до 5 років ВТТ. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 9 жовтня 1937 засуджений до страти. 3 листопада 1937 його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.