Deslaw Cinema Club - незабаром вiдкриття!

Про клуб

Про фест 2014 рік

Шість годин українського арт-хаузу

Минулої неділі в залі Білоцерківського краєзнавчого музею відбулася значима резонансна подія – кінофестиваль «Деслав сінема – 2014», до 115-ї річниці від Дня народження Ежена Деслава-Євгена Слабченка. Отже, Євген Слабченко  (псевдонім – Ежен  Деслав) – французько-іспанський кінорежисер українського походження, який народився в с.Таганча, Київської губернії, Канівського повіту 21 грудня (за новим стилем) 1898р.

Талановитий юнак навчався в Білоцерківській гімназії та, зокрема, був організатором першого українського скаутського загону в Надніпрянщині. Згодом він брав участь у повстанні Окремого корпусу січових стрільців у Білій Церкві 1918-го року. Емігрував до Франції, де в 20-30-х роках минулого століття став офіційним представником ВУФКУ (Всеукраїнське фото-кіноуправління) у Франції. Товаришував з Довженком, братами Кауфманами, Дзигою Вертовим, Луїсом Бонюелем, “монпарнаським самураєм” Сержем Лифарем, Жаном Кокто, Сальвадором Далі, Пабло Пікассо, Марінетті, Руссоло та Енрікі Прамполіні; фільмував у таких авангардних жанрах, як дадаїзм та футуризм. До того ж плідно співпрацював з видатними світовими режисерами Абелем Ганцем (“Кінець світу”, 1931р.) і Довженком (“Звенигора” та ін.).

У середині 40-х Деслав протягом 10-ти років представляв іспанський кінематограф на міжнародному рівні. Зафільмував стрічки “Марш Машин”, “Електричні ночі”, “Монпарнас”, “Країна Чорної землі”, “Картинки в негативі”, “Фантастична візія” тощо. Помер митець 1966-го року у французькому місті Ніцца.

Варто сказати, що це вже другий Білоцерківський фестиваль на честь видатного земляка (перший відбувся 2011-го року). Популяризацією творчості пана Деслава з того часу переймається група білоцерківських кіноманів на чолі з А.Биковцем та С.Костецьким. Хлопці самозабутньо вишукують новий фактаж по Слабченку, залучають ентузіастів та небайдужих підприємців, аби  відсунути завісу забуття з постаті легендарного земляка та справжнього патріота України й  українства.

Варто додати, що цьогоріч у камінній залі нещодавно відкритої кав’ярні «Нью-Йорк»     фантазійні організатори влаштували допрем’єрний показ симпатичного документального кіно про славну путь непересічного митця. Безпосередній же  показ фестивальної програми не обмежився стрічками «маестро», а значно розширився знаковими картинами знаних майстрів українського арт-хаузу. Було насправді феєрично.

 

Олександр Виговський